Психосинтез. Частина 1. Коротко про основні принципи

Психосинтез – напрямок психотерапії та саморозвитку розроблений італійським психіатром, психологом, філософом Роберто Ассаджолі. Головною умовою гармонійного існування людини за Ассаджолі є самопізнання, відкриття свого істинного “Я”. Ассаджолі писав: “Якщо ми досить пильно вдивимось у себе, то виявимо один постійний елемент – тілесні відчуття змінюються, почуття згасають, думки течуть, але хтось продовжує стежити за цією течією. Це хтось і є я”.

Роберто Ассаджолі (1888-1974) народився у Венеції. Освіту отримав у Флорентійському університеті, здобувши ступінь доктора з неврології та психіатрії. При розробці психосинтезу Ассаджіолі керувався принципом поєднання різних прийомів і практик психотерапії та спробою модернізації, вдосконалення та синтезу в єдину систему психоаналізу Фрейда та аналітичної психології Юнга. Вперше публічно свій метод Ассаджолі представив на Міжнародному конгресі з філософії 1910 року, який проходив у Болоньї. В 1926 році у Флоренції Ассаджолі був створений Інститут психосинтезу. Сьогодні по всьому світу працює більше 50-ти інститутів психосинтезу. 

Почнемо з того, як Ассаджолі бачив структуру людського свідомого та несвідомого, та в чому на його думку є головна недосконалість людської психіки та проблема людського життя. 

Концепція Роберто Ассаджіолі може бути зведена до багаторівневої моделі, що пояснює різні аспекти людської психіки:

1. Нижче несвідоме охоплює найпростіші психічні процеси, які управляють функціонуванням тіла. Тут розташовані базові інстинкти, первісні потяги, різні “комплекси” і сновидіння, а також патологічні прояви на кшталт фобій, маній та нав’язливих ідей.
2. Середнє несвідоме подібне до психічних елементів, з якими ми зазвичай стикаємося в стані активної свідомості. У цьому шарі накопичується засвоєний досвід і результати щоденної розумової діяльності, що згодом можуть проявлятися в свідомості.
3. Вище несвідоме — це сфера високих психічних проявів: інтуїції, натхнення, піднесених почуттів, творчих здібностей і талантів. Тут зароджуються такі почуття, як альтруїзм і любов, а також стан просвітлення й екстазу. 
4. Поле свідомості — це те, що ми безпосередньо усвідомлюємо: думки, почуття, які можна аналізувати і оцінювати.
5. Свідоме “Я” являє собою осередок чистого самоусвідомлення, ядро свідомості особистості. За словами Ассаджіолі, самоспостереження дозволяє побачити відмінність між полем свідомості (почуттями, думками) та цим центром — “Я”. Свідоме “Я” залишається окремим від проекцій на свідомості.
6. Вище “Я” — це справжнє ядро особистості, яке існує поза свідомим “Я”. Його джерело знаходиться на більш глибокому рівні.
7. Колективне несвідоме — це своєрідне психічне середовище, в якому відбувається взаємодія між людьми. Це середовище, аналогічне до “колективного несвідомого” за Карлом Юнгом.

Така структура дозволяє глибше розуміти складність психіки, де кожен рівень відіграє свою унікальну роль у формуванні особистості та її самопізнанні.

Головну недосконалість людського життя, дисгармонію та роздвоєність людської свідомості Ассаджолі описував так: «Що тільки не сковує і не пов’язує нас в нашому повсякденному житті – ми жертви ілюзій і фантазмів, раби неусвідомлюваних комплексів, які кидають з одного боку в інший. Ми раби зовнішніх впливів, засліплені і загіпнотизовані оманливою поверхнею речей. Не дивно тому, що людина в подібному стані часто відчуває незадоволеність, невпевненість і нестійкість у своїх настроях, думках і діях. Інтуїтивно відчуваючи себе «єдиним цілим» і тим не менше знаходячи в собі «внутрішній розкол», вона не може зрозуміти ні себе, ні інших. Тож не дивно, що не знаючи і не розуміючи себе, людина не управляє собою, обертаючись у колі своїх помилок і недоліків; ось чому настільки багатьом людям життя не вдалося – або, у всякому разі, було затьмарено хворобами душі і тіла, понівечено сумнівами, розчаруваннями і відчаєм. Тож не дивно, що іноді людина в своєму сліпому прагненні до свободи і задоволення люто повстає проти існуючого стану речей, а іноді, намагаючись приглушити внутрішній біль, з головою поринає в гарячкову діяльність, віддається розгулу пристрастей або пускається в безрозсудні пригоди».

Про те, як подолати таку недосконалість, безпосередньо про метод психосинтезу читайте в другій частині вже незабаром. Слідкуйте за оновленнями.

Джерело: Ассаджіолі Р. “Типологія психосинтезу. Сім основних типів особистості. Духовний розвиток та нервовий розлад”